Коли політики узурпували телеканали, майданчики та аудиторію акторів, відбулося неочікуване: актор прийшов у політику.
Всі дуже обурились: як так трапилося?
Але ж ніхто не обурювався, коли зі 100% телевізійного часу на тиждень 90% займали політичні видовища, нерідко ганебні, з бійками, скандалами, сварками.
І лише 10% ефірного часу (в кращому разі) діставалося професійним акторам.
Деякі канали взагалі перейшли повністю на політичну тріскотню, не залишивши неполітичним передачам жодної хвилини.
Але політикам цього здалося мало, і вони замахнулися навіть на жалюгідну решту.
Вони почали вимагати, щоб відбір на Євробачення відбувався за правилами політичних ток шоу: спочатку, мовляв, оголошуються політичні погляди виконавця, його світоглядні переконання, а потім голос, пісня, сценічний образ.
Дивно, що вони ще не почали вимагати від виконавців ідеологічних теледебатів.
На жаль це їм вдалося: Україна залишилася поза Євробаченням.
Далі – більше.
Політики почали втручатися в оффлайн життя артистів: влаштовувати їм пікети, забороняти глядачам відвідувати концерти, перешкоджати виступам.
Це не могло тривати вічно.
Тому, таке явище, як актор в політиці – це знак того, що жодна узурпація чи перегин не відбувається без наслідків, все має наслідки.
6.05.2019 @ Н.Т.